Пам'ятаєш?
Ті ранки,коли сонце просилось у вікно,
Як ти швидко кудись ішов
Як відчиняла фіранки
Як варила філіжанку кави.
Я просто тягнула час,
Щоб ти залишився тут.
Куди ж тобі так поспішати
Залишся хоч ще трохи...,
Чому в нас так мало часу
Чому такі короткі ранки?
Я хочу,щоб ти залишився,
А не присилав якісь есемески,
Якими вже повний телефон.
Я хочу з тобою зустрічати світанки
Знову варити каву
Ходити в твоїй футболці
Готувати сніданки.
Не відпускати тебе
Завчити усі есемески
Чекати наступного ранку,
Коли знову прокинусь у твоїй футболці.
Як завжди кава,
І ти до неї.
Ти ж їх памя'таєш
Ті чудові ранки,
Коли я прокидалась швидше за тебе,
Щоб побути з тобою трохи довше ніж треба,
Заамя'тати твоє обличчя
Поки воно не зникло за дверима,
Сидіти з горнятком кави,
І чекати сигнал телефону.
Ну коли ж прийде та дурна есемеска,
Щоб завчити її на пам'ять .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2016
автор: Мена