По-перше, про закон Джунглів. "Мам, а в людей є щось подібне на закон Джунглів?" "Так... Є. Конституція, дуже багато законів, Верховна Рада щодня приймає нові закони". Дуже багато і занудно!! "Ніі... щось таке, щоби сказав одне слово - і все стало ясно.." "Є ще Десять заповідей Божих".. "Десять! Звучить краще.. але все-одно навіть близько не так круто, як Закон Джунглів!!"
А нічого іншого і не треба. Це і є справжній закон, але мало кому відомий - "ми з тобою однієї крові: ти і я"
І про самотність. Я знаю, що таке самотність. Отже, в тебе є велетенські прозорі крила, але коли ти на людях, то мусиш їх зіжмакувати і притискати руками до грудей, щоби нікому не заважати і щоби вони ні до кого не торкалися. А коли залишаєшся сама в кімнаті, то вони розпускаються і заповнюють собою весь дім. Деколи є відчуття, що вони можуть заповнити собою весь Всесвіт.
Я знаю і погані вияви. Але я не хочу про них говорити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2016
автор: Надійка Голобородько