Ви відлетіла білою лебідкою,
Душа болить, але не в тому суть.
Для мене Ви лишились тою зіркою,
Що ночами незміренно снують.
Є крила ще міцні, та вже притомлені,
Та я б здається землю облетів…
Є рани, що ще мучать, бо озлоблені,
Та я б до Вас і нині полетів.
Зову, зову, та щастя не моє,
Напевно ти б його і не почула,
Але радію, що в душі жиє,
Ота надія, що і не здрімнула.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2016
автор: Віталій Назарук