І цей лід ніколи не розтане
Нема тепла, замерзли сльози
Та мить ніколи в часі не настане
Давно прийшли в життя морози
І кожен день все холодніше
Немає сонця за вікном
Та час іде і стає складніше
Усі напилися вином
І все життя неначе замкнуте у коло
Немає в нас спасіння і каяття
Та не живемо, а вмираємо ми кволо
Тепер усе вже схоже на сміття
І що ж тепер, яку пораду нам чекати
Немає радника убили просто так
Та ми самі не знаєм що спитати
Впіймалися на жадібності гак
І скільки ще прийдеться помирати
Немає більше прекрасної тієї миті
Та той хто вмер не може більше жити
Напевно вже ми повністю убиті
І що ж куди покаже стрілки час
Немає щирості в моїх очах
Та зник зі світу не видимий баланс
Не можна говорити по ночах
І вже тепер що сказано пропало
Немає правди немає і брехні
Та все що говорили ми розстало
Залишились лише думки стальні
І хто ж тепер повірить моєму слову
Немає в ньому подиху тепла
Та лиш кажу чомусь я знову
Чому в житті зі мною не була
І скажи навіщо я тебе знайшов
Немає в тебе радості ні щастя
Та краще я напевно би пішов
В життя тобі приніс лише нещастя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2016
автор: remember me