Ти - човен

Серед  ночі  я  звикла  писати  вірші  -  
Безнадійно  мрійливі,  про  все  та  нічого.
Гладжу  ковдру  та  слухаю    голос  душі,
Що  шепоче:  ти  -    човен.

Серед  ночі  я  звикла  шукати  слова  -  
Що  згорають  мільйонами  різних  пожеж.
Не  дарма  в  тебе,  човне,  болить  голова:
Ти    пливеш.

Серед  ночі  я  звикла  вдивлятись  в  пітьму,
На  самотню  кімнату  дивитись  несміло.
Човне,  йдеш  ти  повільно,  чому?
Потребуєш  вітрила.

Серед  ночі  я  звикла  блукати  у  сні,
Пізнавати  нові,  невідкриті  просто́ри.
Пробиватись  крізь  хвилі  спокійні,  скляні,
Може  це  моє  море?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693547
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2016
автор: Виктория Пташинская