Закружляла заметіль жовтнева.

Закружляла  заметіль  жовтнева.

Закружляла  заметіль  жовтнева.
Золотом  залиті  всі  садки.
Тож  давай  пройдемо  в  часі  полудневім,
Щастя  відшукаємо  стежки.
Ми  удвох,  кохана,  у  травневі  ночі
По  стежинах  мов  хмільні  брели.
Нам  дивились  зорі  у  щасливі  очі,
А  в  очах  конвалії  цвіли.
 Понад  нами  небо  голубіло,
Птахами  злітали  зграї  мрій.
Як  цілющу  воду  пив  очима  вроду,
Що  розквітла  в  сутності  твоїй.
Весен  тих  немало  вже  прожито,  
Внуками  дарують  нас  сини.
В  клопотах  буденних  відшуміло  літо,
Молодості  полум’яні  сни.
Шурхотить  жовтогарячий  килим,
Наші  кроки  глухнуть  у  листві.
Кожен  день  з  тобою,  наче  вперше,  милий,
Хоч  не  тане  сніг  на  голові…
Ще  привітно  в  небі  сонце  сяє,
Тільки  вранці  холодом  пройма…
Хай  як  можна  довше  нас  любов  єднає:
Як  кохаю,  –  знаєш  ти  сама!
Я  веду  стежками  попід  руку,
Грають  барви  в  блискітках  води.
Ми  удвох  прожили  зустрічі  й  розлуки,
Миті  щастя  і  часи  біди.
Слухаю  грудний  і  рідний  голос,
Бесіда  у  нас  про  це  життя.
Всі  літа  з  тобою  як  пшеничний  колос
Урожаєм  кличуть  в  майбуття.
Закружляла  заметіль  жовтнева,
Падолистом  замело  сліди.
Хай  яскрава  осінь  щедра  і  весела,
Ще  не  раз  нас  приведе  сюди.

08.10.2016



 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2016
автор: dovgiy