Він наздогнав і обійняв за плечі.
Щось на вушко ніжно шепотів,
На каву кликав...В романтичний вечір...
Я розуміла: звабити хотів.
Не опиралася і звабі піддалася!
Гірчила кава і вогонь палав.
В його мелодіях повільно...роздяглася...
Він кожен міліметр...Цілував...
Здіймалися, летіли попід хмари!
В садах горіхи падали в траву.
Ми ж відчуття реальності втрачали
Нашіптуючи пристрасно "ЛЮБЛЮ!"
Ритмічні рухи, подих і...Зітхання!
Перша паморозь на стомленій траві
Пише вірш про неземне кохання
ОСЕНІ ТА ВІТРУ НА ЗЕМЛІ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2016
автор: Дарія Типчук