Рояль затих в очікуванні звуків,
на клавішах лежить пожовклий лист,
Немов відлуння літньої розлуки
Дощем ударив струни піаніст.
Ліси вдяглись в коралове намисто
і свіжістю дихнув осінній день,
в мелодію сумного падолисту
закрався дух одвічних одкровень.
Лукавий вітер щось шептав грайливо
між пелюстками бронзових вогнів,
І сонце посміхнулося зрадливо
на перехресті пройдених шляхів.
Сплітались дні у прядива ажурні,
Присіла осінь за рояль, немов естет,
І з вишуканих фуг, кантат, ноктюрнів
Складала свій замріяний концерт.
І падав жовтий лист, немов маестро
на струнах грав останній свій акорд,
Мелодія осіннього оркестру
летіла в вічність журавлями нот.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693384
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.10.2016
автор: Юлія Л