Не пригадаю як було і як велося.
Я маю перед пам’яттю борги.
Ти заплітав світанки у моє волосся
у сутінках, що заздрили боги.
І прагнув ніжно баритоном сповивати
у теплий шарф остуджені слова.
Хай під ногами дощ виплескув «вівати»,
каштани хрумкотіли, мов халва.
Вітри запалювали люльку на дахівках,
неначе відкорковували дим.
Летіла осінь на кульбабових пір’їнках
У місто стилізоване в денім.
Достигла днина пахла медом з конюшини
А чай - живими квітами лугів.
Вмикаю "реверс" нескінченно, щохвилини.
Закохана у Тебе...
Жовтень...
Львів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2016
автор: Окрилена