В калюжах дощ любується собою.
Мов відзеркалює свій депресивний стан.
Осінній час, дає на мрії волю,
І почуттів буває ураган...
В калюжах дощ відтінює мотиви,
І жовтий лист промок уже до нитки.
І ждуть дерева ніжності і дива,
Немов дитина шоколаду плитки.
Сірість розбавить яскрава парасолька,
Пройдуться по калюжах каблучки,
І чиясь добра, теплесенька долонька,
Підніме мокрі, стомлені листки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693244
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.10.2016
автор: Шкурак Тетяна