Мій сину рідний, ти мені пробач
За втомлену та недостиглу долю,
Несу рум"яний я тобі калач
На цвинтар, що коло тополі.
Моя зернино, змучилась я зовсім,
Ледь тіло шурхає по світу.
Бачиш: у цей рік прекрасна осінь,
Така багата - в барвах оксамиту.
Синочку, друзі твої помагають,
Не залишають матінку твою,
І дні сумною каруселлю пролітають -
Я перед тобою знов стою.
О милі мої оченята, Янголятко,
Чому ж не вберегла від сліз?
Війна поставила свою печатку,
І у душі моїй гримить холодний ліс ...
...
У тиші Янголи підносять в небо
Душу розхристану війною.
Він там стояв за тебе і за мене...
Чекає мати сина за стіною...
Неба...
Присвячено усім матерям України......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693214
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.10.2016
автор: Олена Шабанова