(1).
Відпусти мене,
Не тримай прошу благаю,
Як любить тебе?
Я не можу і не знаю.
Що робить мені?
Бурю розпалив кохання,
Почуття у вогні,
І в моїй душі бажання,
Доторкнутися,
До лиця твого в останнє,
Розчинитися,
У твоїх обіймах… Тайна
Так мене тяжить,
Так захоплює й лякає,
Як тебе любить,
Коли ти зі мною граєш.
Не шукай мене,
Не люби і не допитуй,
Відпусти прошу,
Почуттів вино допито.
Ми кохалися,
Чи мені все це наснилось,
Не прощалась я,
Але разом не судилось.
(2).
Зрозумій мене,
Не назву тебе - мій любий.
Хоч і у вісні
Знов цілую твої губи.
Відпусти мене,
Не тримай, не муч, благаю!
Я гоню тебе
І не на мить не відпускаю.
Ти ж пробач мені,
Хоча забуть тебе не силу,
Обіцяв всі дні,
Не залишу, не покину,
Та поїхав ти
І сказав так буде краще.
Я на самоті,
Покинута на призволяще.
Відпусти молю,
Не пиши вірші кохання,
Серцем ще люблю,
Але ця вже мить остання,
Відчуттям тепла
В пам’яті ті дні і ночі,
Зичу я добра,
І цілую твої очі.
Палаю у вогні,
Різних почуттів мій друже,
Плачу у ночі,
Ти любить мене не змушуй.
Бо не можу я,
Вся віддатися коханню,
Бо я не твоя,
Прощавай,
Ця мить остання.
(Заспівати перший куплет).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2016
автор: CONSTANTINOPOLIS