Чи впізнаєш,
коли повертаються в дім
через століття схожі на тебе.
Чи ні. Вір їм.
Вони - безкінечне продовження лінії.
Нишпорюсь в снах - своїх і чужих.
Схиблена.
Вперше на руки впали дощі.
Випила.
Винна тобі кожну мить,
що просиділа мовчки.
В сірому одязі,
вправно захована тінями,
пещу волосся твоє.
Чи упізнавана. Вір мені.
Наша свобода не вийде у двері
навпроти.
Тільки хитатимуть тіло до тіла.
В спокої.
Їхні обличчя нам призвичаїлись.
Дотики вже не холодні, як вперше.
Колись повернусь.
06.10.2016, Коломия #dysonansne
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2016
автор: Іванна Шкромида