А мені здавалось - ще далеко осінь,
Молодо так серце билося моє,
І тепла та ласки душа прагне-просить,
Та життєва осінь усе ж настає.
Золотом вкриває землю лист кленовий,
А бабине літо сяє-виграє,
Вплело воно стрічку срібну в коси довгі,
У вирій зібралось літечко моє.
Літа молодії перейшли до діток,
Юності вітрила до внучат пливуть.
Сонечко любові!Ти яскраво світиш,
Зігріти серденько моє не забудь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692834
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський