Жінка зі шваброю дочиста
Драїть бруднющу підлогу,
Лихом кляне всіх, хто топчеться,
Треться ганчіркою в ногу.
Гнівно очиськами блимає,
Капцями гупа і човга.
Серджусь на неї та стримуюсь –
Швабра ж бо в жіночки довга.
Тягне ганчіркою мокрою,
Штурхає злісно у крісло.
Я би зірвався на докори,
Та боюсь шваброю трісне.
Разом із кріслом оточений
Вогким слизьким ламінатом.
Вирватись з цього урочища
Пробую шахом і матом.
Геть напролом йду, по митому
Втискую слід від підошви.
Шваброю жінка, мов битою
Б'є із драценою горщик.
Падає квітка, як скошена,
Вбік розлітаються друзки,
Грудками ґрунт розпорошений,
Цéбер став схожий на друшляк.
Ллється вода з нього бідами,
Хлюпає, наче із крана.
Всюди й завжди переслідує
Жінку зі шваброю карма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692775
Рубрика:
дата надходження 06.10.2016
автор: Олександр Яворський