Згарбаний вечір обійме за плечі,
Тихо на вухо шепоче “Привіт”.
Серед машин і забруднених течій
Ми зупиняємо стомлений світ.
Твоє волосся під колір світанку,
Очі твої, мов сповиті з роси,
Зовсім не хочуть побачити ранку;
Він уже поряд, хоч як не проси.
Змішані барви парфумів і диму:
Сірі на вигляд, рожеві на дні.
Вже котрий вечір я дихаю ними,
Вже котрий вечір їх мало мені.
Слово за слово, а час – як людина:
Слів не почує, жалю не чекай.
Нам залишилася тільки хвилина,
Тільки одна, щоб сказати “Бувай”.
Весна, 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2016
автор: Poet? Napevno