* * *

Пасе  на  вигоні
Осінніх  хмар  отари
Похмурий  день  у  мареві  дощу.
Сухими  ребрами
Покинуті  кошари
В  нестримному  здригаються  плачу.
У  сірім  мороці  
Спіткаюся  в  калюжах,
Ковтаю  свіжості  прогірклої  цноту,
В  обіймах  вітрових  
Лечу  на  крилах  дужих...
Хоч,  може,  за  хвилину  упаду...
Під  небом  осені
Нема  мені  зупинки
На  тихій  станції,
В  примарному  раю.
Мій  плащ  –  легесенький  
Серпанок  із  хмаринки.
Під  ним  нічого  ні  від  кого  не  втаю...
А  дощ  втішається,
Немов  мала  дитина,
Витрушує  на  плечі  самоту...
А  я  крізь  осені
І  крізь  сніги  ітиму
Туди,  де  яблуня  пишається  в  цвіту...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2016
автор: Valentina