Маленька зрада нормою життя
Ввійшла, ховаючись в мізерних душах.
Їй не потрібне навіть каяття…
Це так, як нежить у зимову стужу –
Вже звикли всі до - з носика лиття…
Ось так, і зрадити сьогодні, за спиною –
Звичайна справа –« сопельки підтер»
І дибки не стає душа війною,
Затиснена в руках гидких химер –
Довкілля всмоктане брехні імлою.
Продажність несвідомого буття
Вмостилася на троні сьогодення.
Нема ні в чому у людей пуття,
Засліплюється Господа знамення.
І морок цей – в провалля забуття.
Затерлися правдиві почуття,
Мірило – гроші, тішиться нечистий.
І храми, як гриби, та відчуття:
Немає святості у душах грішних,
За гроші вже -- і душі, і життя...
Нема пуття, нема ніде пуття.
3 жовтня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2016
автор: палома