67. Щастя. 1.
04.10.2016* 18:00
Тепер я часто думаю про те, що моє життя переповнене несподіванками, неординарністю і карколомністю, але це тепер я все це усвідомлюю, а тоді, в минулому, я просто жив. Не розмірковуючи ні про що, ніщо не плануючи.
Так, я дійсно кохав всіх своїх дружин, я дійсно досі усвідомлюю свою провину перед першою дружиною і своє безсилля в усіх послідовних коханнях, але я ніколи не був так щасливий, як в останньому шлюбі.
Так, всі мої діти народжені в кохані і я досі їх всіх глибоко люблю і поважаю, починаючи від старшої доньки Оксани, яка, напевно, скоро буде сама бабусею (55 років!), та до наймолодшої моєї дитини сина Дарія (19 років!). Я переповнений гордістю за те, що вони всі розумні, талановиті, що в усіх них так яскраво, хоча і принципово по-різному, проявлена моя генетична карта, що з них аж четверо є художниками – дві доньки та два сина, що всі вони мають вищу освіту, хоча молодші двоє синів тільки і вчяться у вузах, а Бажен має незакінчену вищу (відмовився захищати диплом в КПІ, варвар!), все це так, але найглибші мої почуття зараз відносяться до Світозара і Дарія, які народжені в шлюбі із Віталіною.
Жили ми бідно, але завжди нам вистачало на те, щоб вписуватися в мінімальні потреби. Віталіна не працювала довгий час, бо народжувала двох синів та мала час піклування за ними, а коли працювала, то мала зарплату виховательки в дитячому садочку, а ця зарплата ніколи не була високою. Я, здається, не погано заробляв, коли працював офіційно і не офіційно, але нам ніколи не вистачало грошей на те, наприклад, щоб купити ліжко – в часи навального заселення нашої частини Троєщини, а там пануючими були кооперативні будинки, люди активно викидали вікна і двері із своїх квартир заради того, щоб поставити пластикові чи ще якусь іншу комфортну столярку, то я збирав викинуті дерев’янки і сам в квартирі робив потрібне – саме так робив та декілька разів перероблював наше ліжко, а потім ліжка для дітей, що в решті решт привело до створення двоповерхового ліжка для синів (воно досі існує), книжкових полок для книжок і багато чого іншого, слава Богу: руки у мене завжди вміли робити потрібні речі.
Однокімнатну квартиру я перетворив на «чотирьох кімнатну», бо з кухні зробив дитячу кімнату, кухню і навіть їдальню зробив на одній лоджії, а робочу та комп’ютерну кімнату на другій лоджії, благо кожна з лоджій має розмір 1,5 на 3,5 метрів. Розташування квартири на першому поверсі дало можливість вигребти пісок із під лоджій і зробити там підвальні приміщення, які досі набиті різноманітним мотлохом, розібрати який у мене досі руки не доходять.
Бувало так, що ми ледве-ледве дотягували по грошам до моєї пенсії, яку я оформив у 1996 році. Приходилося вставати в 6:00 і іти займати чергу на пошті, яка відкривалася о 8 годині ранку, для того, щоб як можна скоріше купити їжу для дітей. Але частіше бувало інакше: гроші закінчуються, де взяти в борг не знаємо, і тут раптом роздається дзвоник – треба когось діагностувати, а це орієнтовно коштувало 10 доларів.
То був час моєї найактивнішої роботи в якості езотерика – Сенсорне діагностування людей і територій, а потім і подій; написання по Контакту і без цього книг на теми архітектури та езотерики; товсті зошити з матеріалами, які були отримання по Контакту; декілька маленьких груп власних учнів; розквіт Мандрів Думок та Ментальної проекції… І все це при повному взаєморозумінні з дружиною!
Для нас було звичним, що ми вечорами сідали один напроти одного і подумки ставили певні питання чи задачі, а інший «сенсорно дивився» і озвучував те, що «бачив». Ми як малі діти раділи, коли отримана таким чином інформація мала коефіцієнт достовірності майже в 1,00! Спочатку це ми робили вдвох з Віталіною, а потім, коли діти підросли, то почали і з ними разом це виконувати, бо у синів зразу проявилися Здатності від народження.
Пригадую такий випадок.
Сини виросли на книзі «Улюблені вірші» видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га (книга досі зберігається як цінність) та на мультиках про Малюка. Кожний вечір час, коли йшов цей мультик, був як свято. І от, один раз веду дітей до садочку, вони жваво про щось гомонять, зацікавлено прислухався і раптом розумію, вони обговорюють схожість минулої серії і того, що кожний з них бачив у своєму сні до того. Виявляється, що кожний з них перед сном просить Вчителя показати йому у вісні наступну серію мультика! Коли я перепитав у них чи це так, то старший, Світозар, повернув до мене голову, а вони завжди ходили попереду мене, і із здивування запитав: «Як це ти не знаєш про це? Не заважай, бо ми до садочка хочемо все перевірити!» Тоді і з’ясувалося, що Світозар має Вчителя чоловіка, а Дарій = жінку, з якими вони майже від самого народження спілкуються думками.
І, безумовно, у нас було багато друзів.
Приходив брат Віталіни Андрій з дружиною, а потім і із синами. Всі дні народження та інші свята, Новий рік ми зустрічали разом. Ми їздили на дачу до тещі Андрія, а вони приїздили на дачу до мого брата Валентина.
Приходили Валентин із дружиною Свєтою, інколи бували їх доньки у нас, а влітку по декілька місяців ми жили у них на дачі.
Приходили колеги по Езотериці і не тільки – колишній екстрасенс Костя Бернацький (він переніс Хворобу екстрасенса аж в 3 формах! І залишився живим, хоча і втратив свої Здатності), сім’я Шимальських – ми разом працювали у Володі Максимова, бували у нас військові науковці Олег Герасименко, Дінар Білішав і Віктор Оноприєнко (ми разом працювали у навпіл закритій організації), Володя Маслов – вчитель токарній справі на заводі «Реле і автоматика», куди я прийшов працювати після закінчення середньої школи; виявилося, що він живе з дружиною в сусідньому будинку!), інколи приходили пацієнти.
Саме тоді я розробив методику Сенсорного Діагностування людини, яку називаю давно вже «Система Діагностування ВіктОро». Для виконання такого Діагностування мені необхідно знати тільки ім’я, по-батькові та прізвище людини і я діагностую 5 програм, які реалізуються в кожній людині. Результат – десь 35 сторінок комп’ютерного тексту на А4. При цьому людина повинна знати 5 вимог:
- Людина може тільки сама звернутися до мене з проханням виконати таку Діагностику, хоча просити можна і за інших при умові, що це дитина до 14 років;
- Людина повинна знати, що моя праця є тільки консультативна, бо я не Цілитель, а тільки діагност;
- Людина дає мені тільки свої ім’я, по-батькові та прізвище, але, якщо хоче потім перейти на паралельне діагностування (виконується кимсь іншим) в інших Езотеричних системах (наприклад: астрологія, нумерологія тощо), то і дати народження;
- Людина отримує в результаті мої рекомендації, але виконання чи невиконання їх є повністю на розсуд людини;
- Людина повинна щось заплатити за мої послуги, але розмір оплати вона визначає сама (тоді середня вартість такого діагностування у Києві була в 10 доларів).
Через мене таким чином пройшло більше 200 Діагностувань і, як правило, до мене зверталися тоді, коли офіційна медицина чи не могла, чи була нездатна поставити Діагноз.
Про випадки такого Діагностування людей, а потім і територій треба окремо розказувати, але тоді я був щасливий, бо був затребуваний, був потрібний іншим людям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2016
автор: Левчишин Віктор