Прикута зором до порожніх днів
Самотнє божевілля б'ється в стіну
Зтікає з серця в шрами на колінах
Вогнем очей, що в сумнівах збліднів
Холодним синім полум'ям пустелі
Цілує литки, скроні, тінь повік
Зтоптали мешти териконів скелі
Весь блиск морів по краплі сонця зник
У відчаї надривно плачуть чайки
Напам'ять мушлі грієш у руці
Лиш втомлене фантомами мовчання
Твоє й моє зтікає по щоці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692428
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2016
автор: Юліанка Бойчук