В нас люблять владу лаяти і клясти,
Розділюючи всіх на "нас" і "іх",
Бо влада в нас не може, щоб не красти
І все давати тільки для "своіх".
В хабарника є все - є гроші і є вілла,
Годинник у оправі золотій,
І "Порш Кайєн" великий, сніжно-білий,
І все, що йому треба у житті.
У Лондоні в них вчаться їхні діти,
В офшорах кіпрських гроші їх лежать,
І можуть вони повністю життю радіти
І на Канари їздити відпочивать.
А більшість копійки рахує до зарплати,
І пенсії не вистачає навіть на харчі.
На заробітки їдуть, щоб освіту дітям дати,
І тяжко там працюють вдень й вночі.
Так що ж робить? Здавалося б, все просто-
Цих посадити, інших вибрати,
Й корупцію, немов коросту,
Із тіла України зішкребти.
Але приходять люди зовсім інші-
Нічого не міняється в державі.
І все стає, як було, навіть гірше.
Бо вчора крали "ліві", зараз крадуть "праві".
А все тому, що українська влада
Не з космосу спустилася до нас,
А вийшла з того самого народу,
Що владу проклинає повсякчас.
І от коли ми змінимося, друзі,
Не будем пити, красти і брехати,
Не будем на "червоне" їхать на дорозі,
Й вагітним у трамваї будем місцем поступатись,
Не будем один одному хамити,
Не будем брати і давати хабарі,
І будь-яку роботу добросовісно робити,
І не смітити в себе у під'їзді й у дворі,
То й не помітим, як прокинемось в Європі
Без нових революцій і майданів.
Лиш треба нам мінятись з кожним роком.
Я вірю в Україну. Господь з нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692102
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.10.2016
автор: Сергій Ріко