Із нею оживає ясен день,
але – без неї. Бо така кебета,
що без [i]кубіти[/i] більшає пісень
і мрій у майже кожного поета.
Я не чекаю іншої пори,
аби мої літа уже поважні
не навівали суму і жури,
коли не обіймаєш неосяжне.
І як не потонути у журбі
і досі розказати не умію,
аби була – і людям, і собі
чужа розрада і моя надія
у цій такій допитливій юрбі.
Іду в полон, з полону визволяю,
коли мені її не вистачає
уявою у пам’яті моїй.
А як оберігати таємницю –
душі моєї пійману синицю
жар-птицею у клітці золотій?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2016
автор: I.Teрен