Кому ми взмозі принести добро,
Як у самих його, як кіт наплакав,
Води налити, як пусте відро,
Без маку як спекти пиріг із маком?
Церковній миші, мабуть краще, ніж
Душі, що без любові голодує,
Не дасть її ні бартер, ні платіж,
Бажаючим Христос любов дарує!
Тим душам, що Святого Бога Суть
У час земний придбати прагнуть щиро,
Бо принцип свій не змінить Божий Суд:
До раю - вірних, в пекло - лицемірів.
Бажаючим придбати Суть Творця,
Духом Святим любов Він л'є в серця!
##################
Кому мы можем принести добро,
Коль у самих его, как кот наплакал,
Налить воды, пустое коль ведро,
Иль у самих последняя рубаха?
Когда, как мышь церковная, бедна
Душа, в которой нет совсем запасов:
Ни хлеба райского, ни райского вина,
Чтоб можно было причаститься к счастью.
Кому мы в силах подарить любовь,
Коль без неё мы нищенствуем сами,
И что мы вспоминаем: радость, боль,
Когда страницы лет своих листаем?
Легко делиться любящим сердцам
Добром, что получают от Творца.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2016
автор: Ведомая любовью