смерклося
небо спалило запаси
стиха пливуть зграї диких качок
холод пробрав до кісток кожну масу
але мене не чіпляло ніщо
світло проблискує там де чийсь берег
дим освітив плавні тих берегів
ніч потихеньку ковдрами застелить
я клятий холод терпів і терпів
думав що духи пішли погуляти
з ними вогні догорали дотла
дим виїдає те чим ти все бачиш
ти не опишеш свій нинішній стан
мертвий вогонь оживав час від часу
кожен патик додавав 'му життя
теплий вогонь - це мов іконостаси
я ж загубився у сірих житах
майже не бачиш нічого людського
тільки вогонь тож Ярилу молись
тихо на березі тиша з барлогу
знов підсуваєш під вогнище спис
попіл злітає і падає криво
скинув свій сірий десант на рукав
сон відхиляє краде твою силу
дим із радарів всі дані прибрав
похибка збільшилась
очі під тиском
попри ту осінь тепло є в долонь
в дим вогонь нашвидкоруч перелізе
а тоді дим перейде у вогонь
духи замовкли й сховались на схилі
темрява лізе щоб вирвати світ
завтра прокинусь
та чи буде сила?
ти не тікай
тебе прошу
лиш слід
01.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691915
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.10.2016
автор: Systematic Age