Розпадається все на пісок і вітрила,
на скорбот якорі і на відгомін щастя,
на могильні заломлені білі зап’ястя
мармурових фігур, що уклякли безсило,
на ухоплені в вічності рідкісні миті,
коли сонце наносить призахідні плями
і дитина охоплена передчуттями,
зовом інших життів, що народженням змиті.
Кожна хвиля розщеплена на подолання,
на невтішний ридаючий плач Альбіноні*
і до предків німих на захмарнім осонні
«Чи зустрінемось знову?» твій крик-запитання.
Мить – огнистий корал неземного намиста,
що запав безнадією в тебе і святом,
вибухаючий світ, як розщеплений атом,
ієрогліф, сліпучим наповнений змістом.
*Tomaso Albinoni “Adagio in G minor”: https://www.youtube.com/watch?v=zuh3WyfVL2M
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691812
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 01.10.2016
автор: Вікторія Т.