Поплічники просили "чемно" і їх пани,
(Відмітки: блискавиці і орли золотопері)
Люд, поспішать на бал до Сатани
Через камінні двері.
Дрес код незмінний - всі нагі,
Інакше - геть із тіла шкуру.
Сурмили сурми десь в горі,
І голосно листали партитуру.
Тлумили у плечі: "Schnell! Schnell!"
"-Вклоняйтеся! Корона нині в Єви!"
Лунав незмінний голос Гелли.
"-Марго?... Марго тепер не королева".
Що голова на таці?
Заправив Сатана на вуглях танці,
І так, щоб аж душа із тіла,
А як від куль не вимерли поганці
в басейн із кров'ю, щоб у смерть спяніли.
Яри, яруги, ями так згодились,
Череповища там росли,
Гули могили ті і врорушились.
Стою. Я біль таку не осягну.
Кладу дві квітки до могили.
Й до бога за запитанням запитання шлю:
Де був тоді, які йому сни снились?
Коли тіла і мертві, і живі
Спліталися кістками у клубки,
А кров у ріки, що жебонить через віки
Й бентежать знову душі посивілі.
Мовчиш?...Бо лихо і тобі!?
Бо невблаганні фарисеї ті!?
Твій син... розпятий на хресті
До тебе розкрив страждань обійми.
А може, ти, підбирав події, долі, перетинав шляхи,
Вів перемовини із темними,
І Абаддоні вручав мечі,
Підшукував яруги, ями і ярки,
щоб склалася у пазл головоломка,
затамувавши біль свій на віки,
Ти, смакував холодним блюдом помсту?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691779
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2016
автор: олена гай