Ти дихаєш вогкістю…

Ти  дихаєш  вогкістю,
Розкішно  транспортуючи  теплі  молекули,
Ходиш  очима  по  галактиках  незнайомих  інших  очей,
І  захоплюєш  -  в  радості,  в  розпачі,
В  гніві  -  так  вміло  показуєш  вектори,
Що  мурашки  по  шкірі  
Та  по  серцю,  здається,  щем.

Ти  дихаєш  вогкістю,
Такою  непритаманною  знакам,
Яким  давні  греки  вручили  стихію  вогню,
І  у  них  була  залізна  логіка.  
А  тобі  для  чого  -  послідовності,  рамки?
Чи  колись  було  щось  таке
У  чому  б  ти  потонув?

Ти  дихаєш  вогкістю,
Вогкістю,  яка  добряче  обпалює,
Вогкістю,  яка  висушить  усі  на  світі  сльози.
Я  востаннє  дивлюсь  тобі,  хлопче,
Услід,
І  читаю  із  жалістю
Не  для  моєї  галактики  
Твої  погодні  прогнози.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691771
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.10.2016
автор: Siya