Ти пробач мені, Осене,
нене прегарна, що я
не тобою милуюсь -
лиш на нього
волію дивитись.
Ти пробач, ти пробач мені, що
не твій запах вдихаю і млію -
лиш його аромат
мені голову кружить.
Моя Осене ніжна, пробач, що
не на твоїм павутинні
літаю у мріях, -
а на крилах кохання,
що він дав мені їх,
і така насолода - літати.
Ти пробач,
моя нене премила.
Я тепер - не твоя,
не тобі я належу, як завше.
Моє серце - у нього.
Тепер він мій володар.
Я люблю тебе, нене прекрасна,
Усім серцем, всією душею!
Лиш тепер... Ти все знаєш про мене.
Ти простиш, бо
Ти все розумієш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2016
автор: Мирослава Жар