Пробачиш, Життя? -
Я сьогодні Тебе безсоромно змарную.
Наплюю на усе, що вважають святим.
Кілька тижнів ні часу, ні сил не шаную.
Продаю, віддаю випадковим, чужим.
В гамірній веремії згубила зізнання,
І обгортки обіймів в душі шелестять.
Наче привиди руки й тепло їх безмірне.
Метушня... А хвилини невпинно летять.
Як же звикла ховати слова у кишені,
Запихати за пазуху біль, мов під прес.
Ми усі - безпорадно-рухомі мішені
Під периною синіх, безкраїх небес.
Страхом зморена. Очі беззвучно ридають.
Сльози комом у горлі, клубком недофраз.
Розпашілі, німі - на вустах замерзають...
А в обличчя - іронію! Сміх напоказ!
"Не сьогодні", "не зараз", "наступного разу" -
- Припини утікати! Зроби вже хоч крок!
Нерішучість доводить до сказу, до скаааазу!!!
Бракне кисню!
Ще трішки!
Ковток!
Стрибок!
Шок...
© Інга Хухра
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691687
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.09.2016
автор: Інга Хухра