Колись тебе зрадять,
З усіма так є.
І їм не завадять,
І це тебе вб’є…
Та ти ще житимеш.
І не один рік
Цим світом ходитимеш
Убитий, живий чоловік.
І ця зрада тебе жити навчить;
Не сумнівайся, так буде, кажу.
І, може, зламає та лиш на мить;
Ти знову виростеш, як після дощу.
Колись тебе зрадять, на жаль.
Це буде колись, чи завтра…
Цей світ так гартує сталь:
Тримайся, зрада – молот і жар,
Сталь не гартована тут нічого не варта…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691557
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.09.2016
автор: Alex Storozhuk