Ти бачиш, як нелегко вгору йти
І не порвати днів життя намисто?
Здаються непід’ємними хрести,
Лиш віра їх несе та совість чиста.
І добре – правді – в очі і на « Ти»,
Господь дає лиш те, що донести.
Розірване – докупи, знов – в одне,
Міцніє щастя в єдності одвічно.
В намисті і барвисті, й чорні дні,
Долає сила духу все трагічне.
Душі небесній – у висоти ті,
Любов плекає почуття святі.
Лише Господня сила з висоти,
В дорозі допоможе хрест нести.
29 вересня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2016
автор: палома