Я пам’ятаю перший дотик твій…
Твої обійми… перший трепіт тіл…
Вираз обличчя… навіть кожен дотик вій…
Це був нестримної закоханості хміль…
Шукаю я можливості забути…
Щоб в спогадах своїх не потонути…
Ніколи сни свої не дорікнути…
Нестримні мрії, щоб не повернути…
Варто закрити очі лиш на мить…
В обіймах моє тіло знов тремтить…
І голос твій… на щастя… не мовчить…
А запах твій безжалісно п’янить…
В круговороті спогадів і мрій…
Вступаю знов в нерівний бій…
Але, нажаль… мені не впоратись одній…
Допоки пам’ятаю дотик вій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2016
автор: Франко Наталія