Заповiтне…

Мамочку,  нашу  дорогу,рідненьку,єдину  нашу  вітаємо  з  днем
народження  і  днем  ангела!  дякую  тобі,наша  найкраща,за  все-все  ..здоров"ячка  тобі,
божої  ласки,  і  нехай  твої  бажання  здійсняться,  мамусінько.

Заповітне...

Скільки  ж  їх  у  житті  ,потаємних  стежок  тих  несказаних
У  великому  світі  –  не  віда  ніхто  і  не  зна...
То  рівненьких,  немов  те  проміння,  то  в  вузлик  завˊязаних,
Та  дорожча  з  усіх  заповітна  стежинка  одна.

Та  доріжка  від  серця  до  серця  пронизана  вічністю.
Не    підвладна  вона  перешкодам,  рокам  і  життю.
З  життєдайних  джерел  –  тепле  сяйво  магічності,
Моя  пристань,  де  бачу  матусю  рідненьку  свою.

Тиха  радість,  тут  зорі  світитимуть  ласкою,
Візьме  скрипочку  ніжно  свою    невидимка-цвіркун...
І  обернеться  світло  дитячою  казкою
Й  забринить  ця  мелодія  безліччю  трепетних  струн!

Дотик    серця,  той  погляд  святою  молитвою,
Незгасимим  свічадом  в  житті  запалає  моїм...
Ось  такою  –  небачено  доброю  й  світлою
Я  стежинку  цю  зоряну  й  дітям  своїм  заповім.

©  Тетяна  Прозорова      29.09.16  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691477
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2016
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)