Колись ви будете дивитись
на всі діяння рук своїх,
що не могли вам і приснитись,
але робились для своїх.
Колись ви зможете почути,
коли відключать вежу вам,
тоді зможете прислухатись
до совісті, чи залишилась там?
Колись ви зможете молитись
до Бога: “А за що нам це?”
Але мовчатимуть на небі,
бо покарання вже іде.
Воно йде тихо і невпинно,
стираючи всі межі і мости,
не вберегти себе від нього,
але чи схаменешся ти?
Народе інший, почуй голос,
що може залишився в глибині,
віки мовчить чи заговорить
саме тоді, коли бути біді?
Але біда уже чекає,
із пеклом договір давно
і потихеньку забирає:
грішників облік і список.
Давно уже чекають знизу,
де вогники страшні горять,
але вони не поспішають,
навіщо темним силам поспішать?
Усіх там дочекаються і знають
про кожного повністю все,
лише вогні криваві сяють,
чекають і цей час прийде!
24.09.2016.
Анімація із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691379
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.09.2016
автор: Светлана Борщ