Встань людино! Я знаю, що мої слова не мають ваги
Але я не можу більше терпіти…
Дивитись на тебе – те саме, що горіти в огні….
Так само, як свічкою тліти….
Встань людино! Я руки тобі не подам!
Ти тільки сама зможеш себе врятувати
Але Боже, по твоїм потьмянілим очам
Я читаю : мені більше не встати.
Встань людино! Не змушуй мене страждати
Якщо хочеш, я понесу твої крила
Вір, вір, ти зможеш знову літати
Тільки відшукай в собі сили…..
Вставай! Не катуй мого серця!
Я позичу тобі свої крила!
Тільки зрозумій це « треба»
Треба піднятись, милий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691362
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.09.2016
автор: Можна бути собою?