Весна цього року чомусь запізнилася,
Холодно досі, сонця бракує.
Але мені сьогодні вона наснилася,
Що білим цвітом усіх чарує.
Мені здалося ,що світ став казкою,
Безкраїм морем, небом привітним.
І вже весна з материнською ласкою
Мене голубить долонями рідними.
Мені згадалося дитинство радісне,
Усмішка мамина і тепла хата.
Та раптом стало на серці жалісно,
Бо вже нас зараз нема багато...
І знову сонце у сні засвітило
Промінням теплим дивлячись в очі,
І я згадала, що я любила,
Тебе і літо, й весняні ночі.
І я згадала зустріч привітну,
Вуста закохані і дотик руки,
І ніжне море очей блакитних,
Що радість в душу мені принесли.
Коли я вранці зі сну прокинулась,
Усе забути я не могла.
І знов думками до тебе линула,
Бо сталось диво- прийшла наша весна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2016
автор: Оксана Лащик