Пролітають по небу хмарини,
Вітер стиха шепоче слова,
Час від часу по вікнах краплини.
…Осінь й справді цікава пора...
Такі стомлені в лісі дерева.
Їхні крони уже золоті.
Пролітають листочки від клена
І танцюють останні пісні.
Так багряно і тихо навколо.
Все стихає неначе у сні
Лише погляд так вдумливо й кволо
на пташині у небі ключі.
Помаранчевим вкриті тополі,
Осипають оранжевий “цвіт”
Засинають їх “руки” поволі
І чекають на сонячний сміх.
Прогуляюся я до тополі
Вона там, так далеко, сама.
Її коси жовтіють поволі,
І жовтіє під нею трава...
Трошки сумно гуляти одному,
Коли осінь тихенько ступа.
Повертатимусь, мабуть, додому
Роздивлятись наступні дива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691285
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.09.2016
автор: nevidomyi_poet