Туман... туман, мов молоко розлите,
Долинами пливе поміж дібров...
Тумани білі заховали літо
А разом з ним - і віру, і любов...
Лише надія ясно пломеніє,
В кущі калини - вогнищем горить!..
Хоча осіннє сонце й не зігріє,
Та все довкола золотом дзвенить!..
Блаженний спокій огортає душу -
Час роздумів і стишених бажань...
...Знайшла в траві солодку спілу грушу!..
Іду - щаслива! і - нема питань!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691147
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2016
автор: majra