Напевно, цей світ створено як тисяча маленьких вибухів, от подивіться, як росте шерсть на тваринах. В різні сторони))) Особливо руда. І я теж постійний маленький вибух.
І рослини це теж сповільнені вибухи. Пальми і кущі шпарагусу)
А я ходячий. На відміну від них..
Яяяк я колись заздрила своїй собаці... Коли мусила рано вставати в школу, а вона могла собі і далі спати на своїй лежанці.
А тепер не заздрю. Я ж людина. Можу іти вперед, назад, вправо і вліво.
Вверх, вниз?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2016
автор: Надійка Голобородько