я обираю синю чашу осені,
примусом підіймаю сни над собою
і проголошую
їх божествами.
мамо, листи мої аудизовані
і я без дозволу припиняю спати,
я бачу тата далекою хмарою
над гнітучим горіхом,
я не кликала лихо
і воно не прийшло.
скло виціловує сіру дорогу,
ноги її ненавиділи,
з останньої змоги боролись.
коли дитинство
різдвяним кроликом
чимдуж бігло до вокзалу,
я не знала
в що виросте все це.
ваше серце,
одне величаве
як рятівна і надгучна суміш.
отак стоїш і крутиш
невидимий лототрон,
а за тебе хтось молиться...
доню, хіба готиться надіятись
на щось з ароматом везіння?
ти ж обирала чашу осені синю,
то йди і борися, доню...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691078
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2016
автор: Biryuza