Ні шепоту, ні серця, ні бажань,
ні золота, ні срібла, ні вогню.
Кричaть давно забуті голоси.
Ще не час тікати у потойбіччя,
шукати неземної широти...
Супроти усім вітрам
навпроти всесвіт,
коли сам і коли не сам...
Пора вже скинути лахміття
і йти, і йти, і йти...
Нема межі твоєї висоти
нехай Господь дарує крила
і йти, і йти, і йти...
Одна лиш є магічна сила
коли штовхає до гори.
Усе позаду залиши і йди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2016
автор: Олекса Бард