[i]Я залишаю на потім все зайве
І беру лише необхідне
Хто знає як далеко це зайде
Хто знає кому це потрібно
Шлях мені вкажуть й освітять зорі
Я піднімаю вітрила
Бо у житті неначе у морі
Не запливай за буйки мила
Бо понесуть тебе вітри й хвилі
І не буде тобі рятунку
Знаєш люди бувають безсилі
А щастя не має гатунку[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691012
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2016
автор: Валерій Кець