Не ламай мене... я у твоїх ніг...
Знівечена, самотня, заблукала...
Всі перли розгубила протиріч
І сонце все тобі своє віддала...
................................................
Закручуєш тугий моток, спіраль,
Тих нервів, що надірвані лишились...
Ось стержень сили, а тобі не жаль...
Як гірко, але сльози не полились...
.................................................
Бо їх нема, ти горло затискаєш
І кличеш, і голубиш...дикий сміх...
В пустих очах оманою лунає...
Моя зневіро... мій невтомний гріх...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690968
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2016
автор: Квітка))