Клітка...
Моя ти суть?... Мій вибір?... Неминучість?...
Відміряна так щедро... людьми?... Богом?
Та й тут незримий є місток до Сонця.
Замкни мене! Душі надінь кайдани...
(ну, звісно ж, як впіймаєш!)
І скільки б не прив"язувати тіло,-
мене знайди у ньому, якщо зможеш...
Душа людська - то чистий подих Бога.
О, марното сліпих... Тобі я не належу!
26.09.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690864
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2016
автор: Іванюк Ірина