Осінь, ти випробовуєш знову на міцність,
В душу мітиш крізь павутину нову.
Тобі не зраджує твоя зброя-магічність,
І твого полону покірно я жду.
І ти приходиш опівночі, без запросин.
Я двері тобі наперед відчиню.
Вериги твої в зорі ночі зарошені:
Золото листя, туман, мряка дощу.
Вип'єм на кухні чаю із Літом минулим,
Сливами заїмо його гіркоту.
На останок Твої подарує обійми,
Від вроди своєї - осінню красу.
Прощання не довге було і ранок піший
Кличе тебе у свою тиху просинь,
А десь-то схилився мудрий друїд і пише
Сагу мого життя, книгу третю-"Осінь".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690832
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2016
автор: олена гай