Накинулась холодом осінь
На ніжне,від літа, вбрання,
Неначе пробуджена повінь
Несеться дощами щодня.
Злякалося літо зелене,
Побігло кудись,чи втекло:
Тихенько,мінливо все в*яне,
Неначе й життя не було.
Листочок летить за листочком,
Вкривається щемом земля,
Заріччя лежить за місточком –
Чорніють,горюють поля.
Туманами стелить світанок:
Холонуть гаї і луги,
Парує довкілля… І ранок
Пробуджує смуток шульги.
Готовиться спати природа,
Стомилась вітрами ходьби,
Щоденно міняється мода
Від золота до голотьби.
Давно попрощалися з літом,
І осінь летить птахом ввись…
Душа схаменулася з віком
І просить мене: «Помолись!»
Роки вже скосились в рядочок,
Від Бога – найкращі дари,
Осінні, згорнулись в клубочок –
Нестримно злітають з гори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690689
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.09.2016
автор: Анатолій Волинський