Корінням учепилося село
За землю, що побачила немало:
І голоди, і пекло тут було,
Народ мій гнуло до землі, ламало…
І плакав сиворосами туман,
Ховаючи людські мільйонні жертви,
Коли режим за дурнів усіх мав…
І заздрили живі частенько мертвим.
Воно ж жило… На зло усім жило:
Плодився люд, учився, будувався,
Й нарешті те, омріяне, збулось,
Коли народ із розумом зібрався.
Й сказав своє Союзу тоді: «Ні!
Я Україну вільну хочу мати».
Та ті, хто правив, виросли в панів –
Так званий бізнес стали будувати.
І знову стогне у кайданках люд.
Село напівживе, уже ледь диха,
Здається й очі маєм без полуд –
Не розпізнали чергового лиха.
14.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690663
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 25.09.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)