***************
Миттєво лик міняють Час і Простір...
Душа німіє, Справжнім не зігріта.
Ми - неофіти, вічні неофіти.
Це що в мені покутою голосить?..
Потік мінливий пристрастей шалених:
Екстаз - і спад, зізнань любовних трунок...
Навіщо цей "невинний" поцілунок?
Хто - ти? Хто - я? І що тобі до мене?
Я вже була - існую знов потому...
Галактик сонм у пітьмі пронизала.
Чи зрозуміла? - Так і не пізнала.
Від слів нудьга сама і дика втома.
Так, слово сказане - неправда є,- відомо.
Плодяться, нахабніють фарисеї...
До Тиші дослухаюся своєї -
І знову повертаюся - додому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690657
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)