Зацілую тебе, заласкаю,
захвилюю, немовби колись.
Сяду поряд з тобою я, скраю,
ти до мене, любове, схились.
Зацілую тебе, заласкаю,
повезу у далекі краї.
Там, де пісня у серці лунає,
де співають в душі солов‘ї.
Зацілую тебе, заласкаю,
замилуюсь теплом твоїх губ.
Утону в у волосся розмаї,
не зашкодить мені навіть шлюб.
Залюбуюсь вночі, на світанні,
глибиною ласкавих очей.
Щоб як вперше, а може в останнє,
доторкнутись до ніжних плечей.
Зацілую тебе, заласкаю,
заколишу та заговорю.
Все, дитинство і юність, згадаю
і останню травневу зорю.
Замалюю твій образ, жадана,
в своїй пам‘яті, на полотні.
Щоби пізньої ночі чи зрану
ти прилинула в мріях мені.
Заласкаю тебе, зацілую,
ще запестую й залоскочу.
Диким медом тебе почастую,
небу ім‘я твоє прокричу.
Зачаклую тебе, моя зоре,
зілля трунком терпким напою.
Щоб завжди у біді і у горі
ти приходила в душу мою.
Зацілую тебе, заласкаю,
зачарую, заворожу.
Помандруєм до самого краю
й перейдемо останню межу…
25.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092501897
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2016
автор: Олександр Мачула