З тобою знайшла я спокій,
З тобою відводила душу,
Та літо скінчилось швидко
Й назад повертатися мушу.
Пізня зустріч і пізнє кохання
Внесли радість у наше життя,
Це любов, та любов - не зітхання
Пов"язала у вузол серця.
Біля тебе тамую я подих,
Серце б"ється шаленно, тремтить,
І почуття, заніміле від щастя
В поцілунку до тебе летить.
Пізня зустріч і пізнє кохання,
Не залишать мене ні на мить,
Це любов, хоч любов не зітхання,
Тільки серце від неї щемить.
За тобою тепер я сумую,
Часто згадую наші дні,
І в уяві твій образ малюю
Хоч від цього не легше мені.
Пізня зустріч і пізнє кохання
Повертають роки назад
Це любов, лиш любов не зітхання
А квітучий трояндовий сад.
Чи з тобою я ще зустрінусь?
Чи ще зможу обняти тебе?
Ми не знаємо цього напевно,
Час покаже, розлука мине.
Пізня зустріч і пізнє кохання,
Хіба є щось від цього сильніше?
Це взаємна любов - незітхання
Робить двох в цілім світі рідніше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2016
автор: Оксана Лащик